Дуальна форма освіти

Про затвердження Положення про дуальну форму здобуття фахової передвищої та вищої освіти, 02 червня 2023 р.   № 929/39985
Положення розроблене відповідно до пункту 1 Плану заходів з реалізації Концепції підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 214, підпункту 2.2.5 Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки, затвердженої розпорядженням від 23 лютого 2022 року №286-р, пункту 44 Плану заходів з реалізації Стратегії людського розвитку на 2021-2023 роки, затвердженому розпорядженням Кабінету міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1617-р.
Положення про дуальну форму здобуття освіти у ЗВО “Міжнародний університет бізнесу і права”
Положення про відділ дистанційної та дуальної освіти ЗВО “Міжнародний університет бізнесу і права”
Реалізація навчання з елементами ДФЗО ЗВО “Міжнародний університет бізнесу і права”
Дуальна форма освіти   – це спосіб навчання, за яким теоретичний матеріал опановується в закладі з педагогом, а практичне навчання проходить на виробництві. Такий підхід суттєво відрізняється від «практичних відпрацювань», оскільки в його основі не тільки закріплення теорії на практиці, а саме навчання в умовах виробництва. 
Після випуску учні/студенти, які навчалися за дуальною формою, вміють працювати з технікою, розуміють усі технологічні процеси та мають досвід взаємодії з досвідченими фахівцями підприємств. Часто їм потім пропонують відкриті вакансії на цьому ж підприємстві, тож їхнє працевлаштування є досить високим.
Дуальна форма освіти: як це працює в Україні
Дуальна форма здобуття вищої освіти це можливість одночасно навчатися в університеті та працювати за спеціальністю, переймаючи досвід найкращих менторів провідної української компанії в галузях. Це ідеальні умови для старту кар’єри та розвитку інженерного таланту.
Найбільша перевага дуальної форми – це, практичний досвід. Найкращий спосіб чогось навчитися – поєднувати навчання з іншими типами діяльності. Теоретичні знання, не підкріплені практикою, швидко забуваються. Та деякі теоретичні матеріали можна збагнути тільки на власному досвіді й тільки на практиці.
Головною причиною, чому здобувачі фахової передвищої та вищої освіти не розглядають можливість переходу на дуальну форму здобуття освіти, є недостатність інформації про неї.
Про це свідчать результати дослідження впровадження пілотного проєкту з підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти.
За даними дослідження, лише 37% опитаних здобувачів вищої освіти та 43% здобувачів фахової передвищої освіти, які не задіяні в пілотному проєкті, взагалі знають про дуальну форму здобуття освіти.
До того ж багато учасників пілотного проєкту не розуміються на змісті та особливостях організації навчання за дуальною формою, плутають її з іншими формами здобуття освіти.
Щодо студентів, які вже отримують дуальну освіту, то вони здебільшого розцінюють таку форму як певну гарантію або перевагу для майбутнього працевлаштування. На думку респондентів, дуальна форма здобуття освіти надає можливість задовольнити бажання вчитися в компанії та отримувати гроші.
Так, майже половина (43%) здобувачів, які навчалися за дуальною формою, впевнені у своєму рішенні продовжувати працювати на підприємстві навіть після закінчення навчання. Передусім це стосується респондентів, які самі обирали для себе підприємство.
Для тих, хто не визначився (22%), головну роль відіграє розмір грошової винагороди. Решта здобувачів оцінюють власну участь у проєкті як чудову можливість отримати практичний/професійний досвід та своєрідний «трамплін у майбутнє професійне життя».
Що таке дуальна освіта
Засновником дуальної освіти вважають Німеччину. Від неї цю систему перейняли Канада, Австрія, Швейцарія та інші країни.
Це поєднання роботи і навчання, коли молодого спеціаліста навчальний заклад готує разом з підприємством. Компанія визначає потрібні їй спеціальності й замовляє вишу.
«Ми відштовхуємося від потреб ринку, – каже представник комунального підприємства міста Ерфурт (Німеччина) Удо Бауер. – Маємо заглянути на три-чотири роки вперед, на які спеціальності буде попит. Вже згідно з цим надаємо свої кваліфікаційні місця. Наш обов’язок перед суспільством – не залишити наших студентів безробітними».
Студент поєднує навчання і стажування на підприємстві. При цьому отримує стипендію, близьку до заробітної плати.
Як це працює в Німеччині
Щоб потрапити у вищу дуальну школу, абітурієнт має отримати закінчену середню або спеціалізовану середню освіту. Студентів відбирають на конкурсних засадах. Також кожен учень повинен знайти партнера серед підприємств, це головна умова, – розповідає Удо Бауер.
У Вищій дуальній школі Гера-Айзенах навчання триває шість семестрів – три роки. Кожен семестр ділять на три місяці теорії і три – роботи на підприємстві. Хоча в інших закладах для отримання теоретичних знань студенту достатньо 1-2 дні на тиждень відвідувати виш, а також працювати самостійно. Решта підготовки – робота на підприємстві.
У компанії студент має наставника. Його статус закріплений у законі і за свою роботу зі спудеєм куратор отримує 538 євро.
Впродовж трьох місяців він займається разом зі студентами проектами, які мають безпосередній зв’язок з підприємством:
«А це є суттєвою перевагою для компанії, – розповідає Бауер. – Учень інтегрується в систему підприємства, вивчає всі робочі механізми. Також цим випробовуються і впроваджуються ті чи інші проекти, які мають значення для майбутнього компанії. Ці проекти оцінює і наставник, і професор вищої школи».
Але є і традиційні контрольні роботи та домашні завдання.
Дуальна освіта закріплена на законодавчому рівні. Однак після завершення навчання випускник не зобов’язаний працювати в компанії, яка його вчила.
Дуальна система освіти: досвід Швейцарії
За відсутність у країні молодіжного безробіття Швейцарія повинна дякувати своїй «дуальній» системі ​​освіти. Що це таке? У чому її особливості?
На українських землях саме така система існувала: можна було вчитися в гімназії (з прицілом на університет), а можна – у реальному училищі (з прицілом на виробничо-інженерну кар’єру).
У Швейцарії вдалося позбавити сферу профтехосвіти негативного забарвлення. Успіх у житті тут можна забезпечити, не тільки отримавши роботу в умовній «адміністрації президента». Зрозуміло, як будь-яка суспільна система, дуальна освітня модель розвивається, змінюючись із часом.
Але все-таки, якщо коротко, що таке «дуальна система», у чому її «дуалізм»? Дуже просто: дуальна система складається з двох принципів, двох дуальностей.
Перша має характер тимчасової розвилки: приблизно в 14–15 років школяр у Швейцарії повинен зробити вибір або на користь гімназії і далі транзитом до університету, або на користь навчання на виробництві з отриманням середньої спеціальної освіти з подальшим, за бажанням, транзитом до однієї з численних «вищих шкіл прикладних наук».
Друга дуальність стосується власне профтехосвіти, і вона має структурний характер. Ідеться про паралельну можливість як навчання за партою, так і навчання на виробництві зі здобуттям конкретних навичок. Ось, власне, і все.
Важливо також зрозуміти, що вибір одного шляху не закриває перед школярем можливостей, пов’язаних з іншим шляхом. Відучившись, зокрема, на виробництві, школяр цілком потім може отримати, за наявності бажання, розумових здібностей і матеріальних ресурсів, і вищу освіту, аж до університетської. Відбудеться це, правда, трохи пізніше. Зате, потрапивши на вузівську лаву, такий студент буде вже володіти як життєвим, так і професійним досвідом.
Гімназія або навчання на виробництві? І те, й інше!
Проте зараз усе більше й більше молодих людей у Швейцарії вибирають шлях, що веде через атестат про закінчення гімназії і навчання у виші до професійної діяльності. Пов’язано це насамперед з мінливим розумінням того, що є престиж, а також – не в останню чергу – зі змінами на ринку праці: велика кількість «простих», «ремісничих» у минулому професій вимагають сьогодні обсягу знань, еквівалентного вищій освіті.
Утім, кількість тих, хто вибирає шлях професійного навчання з подальшим працевлаштуванням на виробництві, залишається відносно великою, особливо в порівнянні з іншими країнами. Однак важливо знову уточнити: ще кілька десятиліть тому це були два окремі шляхи, дві паралельні прямі, які не перетиналися. І якщо раніше ви хотіли змінити професію або почати вчитися, то вам доводилося починати з нуля. Але тепер усе змінилося. Непереборної стіни між академічною та професійною освітою більше немає.
Учнівство: швейцарське рішення!
Здобувши мінімальну обов’язкову шкільну освіту, школяр, який вибрав профтехосвіту, відразу ж потрапляє у світ праці й виробничих відносин. Однак це не означає, що він або вона виявляються кинутими напризволяще. Швейцарська дуальна система освіти забезпечує їм можливість здобувати як закінчену середню освіту, так і одночасно професію або в професійному училищі, або на виробництві, але в будь-якому випадку з конкретним урахуванням потреб швейцарської ліберальної економіки самозайнятих громадян.
Здобути середню спеціальну освіту залежно від спеціальності можна за термін від 2 до 5 років. Ця система надає молодим людям високоякісну освіту, а потім і прямий доступ до ринку праці. Така система є чинником і запорукою успіху швейцарської економіки та гарантом відсутності молодіжного безробіття з усіма супутніми цьому злу соціальними проблемами.
Сполучені посудини
Зупинимося докладніше на тому, про що ми вже коротко говорили, а саме на взаємній прозорості і проникності двох основних магістральних шляхів, відкритих для школярів у Швейцарії. Адже люди, за всієї рівності політичних прав, індивідуально все-таки дуже різні. Один розуміє, що він хоче від життя, вже в ранньому дитинстві, іншому на життєвий вибір потрібно більше часу. Тому, напевно, основна унікальність швейцарської освітньої системи полягає в тому, що людина має можливість «змінити коней» на будь-якому етапі життя і на будь-який переправі.
Шляхи кар’єрного росту в Швейцарії різноманітні такою ж мірою, якою різноманітні люди, їхні інтереси, здібності, уявлення, ресурси. Безліч «життєвих проєктів» мають гібридний, змішаний характер. За наявності диплома про професійну освіту ви цілком можете піти потім у вищу школу прикладних наук і здобути там щонайменше ступінь бакалавра, тобто освіту, еквівалентну освіті, отриманій в університеті або в одній з двох (Цюріх, Лозанна) Вищих технічних шкіл.
Той же, хто закінчує професійне навчання, не обов’язково повинен для успіху в житті і для забезпечення матеріального добробуту вчитися у виші. Він може спокійно сконцентруватися на вивченій професії й на досягненні професійних успіхів. Ніхто не буде говорити, що, мовляв, він «лузер», тому що закінчив ПТУ і не вчився в Сорбонні.
Структурно це призводить до постійного піднесення рівня складності і кваліфікованості навіть, здавалося б, «найпростішої праці». І знову ж таки, ніхто не забороняє вам потім відправитися на навчання у вищу школу прикладних наук і, відучившись, повернутися на виробництво, отримуючи вже куди більш високу, що важливо, зарплату. Таким чином, у Швейцарії будь-який фахівець у будь-який час має доступ до можливостей в галузі підвищення кваліфікації.